Важке питання, щодо усиновлених дітей наркозалежних.
Тема дуже педантична і болісна, скажу відразу, не кожному це дано прийняти та «перетравити».
У дитячих будинках, більше половини дітей з так званою «поганою» спадковістю, діти алкоголіків, наркоманів. Батьків позбавили прав, дитину поміщали у дит. будинок. Іноді деяким щастило, у маленькому віці потрапити до ДБ, а потім під опіку адекватних людей, але це було рідко.
Чому вік, на мою думку, ключовий фактор?
Тому що, чим більше дитина була в проблемній сім’ї, а потім у дитячому будинку, тим важче їй буде адаптуватися в цьому світі. Є умовне поняття спадковості, але все ж таки набагато важливіше те, яке виховання надавали залежні батьки дитині, що вона при цьому бачила, відчувала і пам’ятатиме. Якщо ж усиновлення дитини відбулося у грудному віці, немає жодних порушень, ні ментальних, ні фізичних – радійте цьому. У вас повноцінна здорова дитина, прийміть це, забудьте її минуле і живіть далі.
Правдива історія. Дівчинка 9 років, потрапила після смерті матері від передозу, чим не було інформації. Дитина як дитина, СДУГ основний діагноз. Так як був статус сироти, могли швидко віддати до нової родини, намалювалася жінка, вкрай дивна. Якось у опіці їй дали добро і вона приїхала дивитися дівчинку. Жінці 55 років, не працювала, жила в одинушці з матір’ю і була за чоловіком, який був громадянином США та проживав там же! При спілкуванні жінка, м’яко кажучи, була з чудинкою, всі довідки з місця проживання були зібрані і вона здорова, але щось явно було не те. Можливо, дитину хотіли вивести до США, чоловік справді був там, перевірили запити. А жінку просто використали… Загалом їй тоді відмовили, директор втрутився у ситуацію. І вирішили запропонувати взяти опіку над дівчинкою сімейної пари, які втратили свою дитину у ДТП. Ця пара багато разів приїжджала, якось намагалися взяти собі дівчинку, оформляли документи, возили додому, але потім різко з’явилася матуся, поновилася в правах і суд віддав дівчинку їй. Тієї пари було дуже шкода. І ось, запропонували нову дитину, щоправда, від мами із залежністю. І потім сталося дуже дивне. Дитину забрали, встановили опіку, але радість не була довгою. За півроку повернули назад. З перших днів нові батьки втратили контроль над дівчинкою, вона припинила їх слухати, почала ображати, ігнорувала все, що говорили, громила будинок. І її повернули назад. Так сталося, що до цього виявилися не готові нові опікуни, тоді було дуже тяжко від цього. Більше тієї родини не було, мабуть надію на дитину вони втратили.
Добра справа, виявилося провалом. Про причини можна міркувати нескінченно та шкодувати про наслідки, але не спробувавши можна шкодувати, що навіть не намагався.
І ще, може комусь буде мотивацією, у дітей батьків які вживають дуже складне майбутнє і як показую досвід ні кому вони не потрібні.((
Реабілітація наркозалежних є надзвичайно важливою, особливо коли мова йде про усиновлення дітей з таким тяжким спадковим фоном. Важливо враховувати, як багато зусиль потрібно для адаптації таких дітей, особливо тих, хто пережив наркотичну трагедію в дитинстві.