Алкоголізм – це патологія, суть якої полягає в нестримній потязі до спиртного при неможливості контролювати вживання. Як і переважна більшість патологій (по суті, хвороб), алкоголізм поділяється на певні стадії. Тут їх троє.
На будь-який з них або на всіх алкоголік може не визнавати і навіть не усвідомлювати наявності проблеми. Власне такий синдром заперечення є частиною хвороби залежності. Однак існують чотири основні групи симптомів алкоголізму, і виявлення будь-якої з цих груп має бути сигналом тривоги.
- Вживання алкоголю стає постійним
- На тлі випивки поступово руйнуються здоров’я, стосунки, особистість.
- Відбуваються регулярні спроби призупинити вживання (кодування, підшивка, детоксикація, інші разові процедури), які закінчуються провалом
- Задля вживання людина вдається до руйнівних моделей поведінки (брехня, маніпуляції, заподіяння шкоди собі та оточуючим).
Ці симптоми досить очевидні, але встановити точний діагноз та визначити стадію алкоголізму може лише фахівець. Це важливо навіть тому, що кожна нова стадія рано чи пізно (якщо не звернутися за допомогою) неминуче перетікає в наступну, а ось з наступної повернутися до попередньої неможливо. Крім того, у кожній стадії проводиться окремий комплекс відновлювальних та реабілітаційних заходів.
При першій стадії залежний відчуває психологічний дискомфорт, а то й вживає алкоголь регулярно. Це перша ознака формування психологічної залежності, яка і є основною проблемою алкоголіків. Якщо відновити фізичну норму організму відносно легко, повернення до нормального стану психіки одноразовими методами неможливо.
У цей час проявляється така фізична ознака залежності, як абстинентний синдром (похмілля). Але серйозних і, тим більше, незворотних наслідків для організму ще не настає, тому залежний ще не усвідомлює масштабу проблеми. А тим часом саме на цій стадії лікування дає найкращі результати при найменших зусиллях.
На другій стадії у залежного зростає толерантність до алкоголю. Йдеться про те, що людина починає вживати спиртне все частіше і все більшими дозами лише для того, щоб досягти звичного почуття ейфорії, що раніше наставало при менших дозах. На цій стадії випивка виходить з-під контролю і набуває запійного характеру. Людина стає все більш небезпечною для оточуючих (і для себе самої). Так формується вже не психологічна, але фізична залежність, яка суттєво ускладнює лікування.
Друга стадія може досить довго продовжуватися у форматі плато — тобто триватиме досить довгий час без помітних неспеціалістів змін. Але насправді негативні наслідки накопичуються, неминуче призводячи до третьої стадії.
Третя стадія називається хронічним алкоголізмом. Її суть – деградація тіла, психіки та особистості людини.
Залежний у цій стадії втрачає родинні та соціальні зв’язки, занурюється у «фінансову прірву».
Важливою ознакою третьої стадії є різке зниження толерантності. Тепер залежному для сп’яніння досить незначної дози спиртного; в той же час, випивка потрібна йому не так для відчуття ейфорії, як для позбавлення від фізичних і психологічних мук, викликаних нестачею алкоголю.