Що є причиною ПТСР?
Розбираючись в ПТСР – Що таке ПТСР та звідки він береться ?
ПТСР:
Частково є результатом психологічної підготовки та участі у бойових діях в результаті яких сформувалося мислення і спосіб дій в бою, які почали діяти автоматично і з великою силою в місцях і ситуаціях, для яких ця поведінка і мислення не були призначені і частково є розладом, оскільки турбує людину.
- Частково ПТСР є результатом інтенсивного навчання і практики навичокведення бою, що тягне за собою особливий «військовий» спосіб мислення і
поведінки, які згодом стають автоматичними і дуже сильними. Миназиваємо це підготовкою. Твої розум і тіло були підготовлені для ведення
бойових дій – щоб ти не просто виконав бойове завдання, а ще й вижив.Використовувати ці навички в зоні бойових дій – це вірний спосіб вижити і
виконати завдання. Проте дома, серед цивільних, вони навпаки викликаютьнепорозуміння та проблеми. - ПТСР може також виникати через «військове» мислення і поведінку, якіможуть суперечити мисленню людей без військового досвіду. Солдат та
людина без бойового досвіду порізному сприймають що добре, а що ні; щоправильно, а що неправильно. Згадай, що ти мав приблизно такі самі погляди
до відрядження в зону бойових дій.
Перш за все, ПТСР – це навички та переконання, які вийшли з під твогоконтролю та запускають поведінку, яка неприйнятна для тих ситуацій, в яких
ти перебуваєш зараз. По-іншому це можна описати так: ПТСР виникає тоді, коли частина навичок і минулого досвіду солдата вступає в протиріччя з його «мирними» переконаннями про оточення, інших людей і себе. У цьому випадку те, що він робив в зоні бойових дій, не сполучається з тим, що було дозволено робити раніше.
Таким чином, під назвою ПТСР ми розуміємо ситуацію, в якій навички солдата, які допомагали вижити в бою, створюють значні проблеми в інших ситуаціях, в яких подібні навички не є необхідними. Також ПТСР – це проблеми і занепокоєння, викликані звичкою використовувати свої «бойові» навички.
Не обов’язково лише війна може спричинити посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Це може бути будь-яка трагічна подія, яка загрожує життю чи здоров’ю людини. Проте, дослідження показують, що не всі люди, які пережили трагедію, мають ПТСР. 75% людей протягом життя стикаються з трагічними подіями, проте лише у 10–25% це приводить до посттравматичного стресового розладу. Зазвичай, ймовірність виникнення цього розладу залежить від інтенсивності пережитого стресу та частоти трагічних подій. Крім того, якщо людина мала травми в дитинстві чи в юності, такі як побиття, сексуальне насилля, зрада, викрадення чи напад, то це може підвищити її ризик розвитку ПТСР у зрілому віці. Важливо зауважити, що експерти мають різні думки щодо причин виникнення ПТСР у деяких людей, та це ще не повністю вивчена проблема.
Причини виникнення ПТСР різні
Виникнення ПТСР може бути спричинене різними трагічними подіями, такими як війна, фізичне або сексуальне насилля, викрадення, тероризм, тортури, природні або техногенні катастрофи, нещасні випадки, смертельні діагнози, почуття провини, участь у незаконних збройних формуваннях, а також вбивство невинних (навмисно або випадково). Крім того, ПТСР може розвинутися в осіб, які були свідками трагедії або дізналися про страждання близької людини.
Якщо травма була завдана навмисно людиною, а не є наслідком нещасного випадку або стихійного лиха, то посттравматичний стресовий розлад може бути ще серйознішим і тривалішим. Цей розлад може бути складнішим і довшим, якщо травма була завдана навмисно.
Фізіологія, психологія та теологія ПТСР
Мозок людини складається з двох півкуль, кожна з яких відповідає за різні функції. Ліва півкуля спеціалізується на логіці та аналізі, які дозволяють обробляти інформацію послідовно та систематично. Крім того, вона контролює мову та здібності до математики, читання та письма.
Права півкуля відіграє роль «фотоальбому», тоді як ліву півкулю можна порівняти з «комп’ютером». Права півкуля відповідає за зберігання образів обличчів та за допомогою них ми можемо мріяти та встановлювати гармонійні відносини з іншими людьми. Цей відділ мозку також відповідає за емоції, інтуїцію, мистецькі здібності та здатність до музичного сприймання. Крім того, важливою функцією правої півкулі є сповіщення нашого мозку про потенційну небезпеку.
До двох півкуль мозку також відноситься довгастий мозок або мозковий стовбур, який регулює життєво важливі рефлекси, такі як дихання, травлення та серцебиття. Мозковий стовбур має перевагу над двома верхніми півкулями мозку, тому навіть якщо ви переважно використовуєте логічне чи інтуїтивне мислення, це не впливає на функціонування ваших життєво важливих органів. Хоча ви можете тимчасово затримати дихання, рефлекси мозкового стовбуру примусять вас зробити вдих, коли це буде необхідно для підтримки життя.
Біжи або бийся
У випадку небезпеки наш організм автоматично активує гормональні реакції. Нервова система надсилає сигнали наднирковим залозам, що спричинює вироблення адреналіну та норадреналіну, що після потрапляння до крові збільшують частоту серцевих скорочень, прискорюють дихання і активізують енергетичні ресурси організму для боротьби з небезпекою. Цей фізіологічний процес називається “біжи або бийся”.
Коли стикаємося з небезпечною ситуацією, наш організм викликає каскад реакцій, що підвищують готовність до дії. Наприклад, зіниці розширюються, що зменшує периферійне бачення і дозволяє краще сконцентруватися на загрозі. М’язи стискаються, що призводить до зменшення кровотоку до шкіри і збільшення кровопостачання до м’язів, що допомагає підвищити швидкість і силу дії. Рівень цукру та жирів у крові різко зростає, надаючи додаткову енергію. Кисень, який зазвичай направляється до мозку, тепер спрямовується до м’язів, щоб ми могли бігти або битися ефективніше. Гормони, що виділяються, допомагають збільшити силу і швидкість дії. Такі реакції можуть змінити сприйняття часу, наприклад, десятихвилинна подія може сприйматися як хвилинна.
Продовжується активність нашого мозку, оскільки права півкуля сигналізує про небезпеку, приглушуючи ліву півкулю і її здатність до логічного мислення. Отримуючи сигнал «Діяти!», ми фіксуємо в пам’яті деталі ситуації, які права півкуля «фотографує», а високий рівень норадреналіну робить зображення більш насиченим та запам’ятовуванішим. Ці яскраві враження залишаються в нашій пам’яті на довгий час, що допомагає нам уникати подібних ситуацій у майбутньому.
У цей момент в роботу включається стовбур мозку. Ми знаходимося на межі життя і смерті. Ми починаємо діяти на рівні рефлексів. Ніщо інше вже не має значення. Всі життєві сили організму спрямовані на те, щоб вижити.
Пейшенс Мейсон – дружина ветерана війни у В’єтнамі
Таку саму реакцію описала Пейшенс Мейсон – дружина ветерана війни у В’єтнамі, яка є автором книг і статей про ПТСР:
«Вижити за будь-якої ціни! Цей інстинкт проявляється не найкращим чином. Страх може викликати мимовільне сечовипускання або дефекацію. Страх змушує дряпати, кусати, забивати людей до смерті прикладом, коли закінчилися патрони. Страх відштовхує друзів і кожного, хто опиняється на шляху до звільнення. Страх сковує, позбавляє здатності боротися за дорогих людей. Страх заморожує, робить неможливим підпорядкування наказам. Люди, які пережили такий страх, згодом або шоковані своєю поведінкою, або соромляться її».
Дослідження у цій області демонструють, що механізми виживання запускаються у вашому організмі незалежно від раси, статі, походження, рівня інтелекту, сімейних обставин, в яких ви зростали, характеру, життєвої позиції або віку. Найважливіше, щоб ви запам’ятали це:
1. Захисні реакції є необхідними для виживання. Це дозволило вашому чоловікові вижити. Коли життя перебуває під загрозою, наше тіло автоматично активує вищезгадані захисні механізми, оскільки в іншому випадку смерть була б неминучою. У такі моменти інші здібності, такі як раціональне мислення, розум і дотримання гідності, стають марними і непотрібними.
2. Ваш чоловік не міг припинити захисні механізми, незалежно від того, як він намагався. Це неможливо, так само, як і припинення дихання. Коли мозок переходить в режим самозбереження, поведінка стає неконтрольованою.