Симптоми зриву

Які уроки ви взяли з минулих помилок, щоб допомогти собі не зриватися знову, і хто допомагає вам у цьому?

Усвідомлення процесів зриву є критично важливим аспектом в лікуванні залежностей та підтриманні тривалої тверезості. Ось чому це так важливо:

1. Раннє виявлення попереджувальних знаків**: Знання симптомів, які передують зриву, дозволяє індивіду вчасно розпізнати та адресувати ці сигнали, перш ніж вони призведуть до повернення до вживання.
2. Розробка стратегій впорядкування**: Усвідомлення потенційних тригерів та власних слабких місць дозволяє людині розробити персоналізовані стратегії впорядкування, які допоможуть уникнути зриву.
3. Підтримка самоконтролю**: Визнання власних емоційних і поведінкових патернів, які можуть призвести до зриву, підвищує самоконтроль і самосвідомість, допомагаючи особі краще управляти своїм відновленням.
4. Підтримка мотивації**: Усвідомлення важливості та складності процесу одужання може зміцнити мотивацію людини до подальшої боротьби за тверезість, нагадуючи про значення та цінність здорового способу життя.
5. Залучення підтримки**: Усвідомлення та визнання проблеми може спонукати до пошуку допомоги від інших – друзів, сім’ї, груп підтримки або професійних консультантів.
6. Особистісне зростання**: Процес усвідомлення та роботи над собою може стати потужним засобом особистісного зростання, допомагаючи індивіду розвивати навички впорядкування, емоційного інтелекту та відповідальності за власне життя.
7. Попередження повторних зривів**: Усвідомлення та аналіз попередніх зривів може допомогти ідентифікувати шаблони та обставини, які призводять до них, дозволяючи уникати подібних ситуацій у майбутньому.

Кожен пункт в цьому процесі зриву є сигналом, який може допомогти індивіду зрозуміти, коли вони стикаються з потенційною загрозою для свого відновлення, і діяти, щоб залишатися на шляху до тверезості та здорового способу життя.

Симптоми зриву:

• Переконую себе: “Ніколи більше не буду вживати”.
• Я починаю сумніватися у своїй здатності зберігати тверезість.
• Я заперечую свої страхи.
• Я вирішив, що стриманість – це єдине, що мені потрібно.
• Я намагаюсь інших змусити бути тверезими.
• Я надмірно переконаний у своєму одужанні.
• Я уникаю розмов про свої проблеми та одужання.
• Я дію імпульсивно: працюю занадто багато – не працюю взагалі; занадто багато говорю – більше мовчу.
• Я реагую надзвичайно різко в стресовій ситуації.
• Я починаю самоізолюватися. Втеча в самотність.
• Я починаю приділяти увагу лише одному з аспектів мого життя.
• У мене з’являються слабкі депресії.
• Я починаю планувати нереальні та неможливі речі.
• Я живу “там і тоді”.
• Я виявляю, що деякі мої плани починають руйнуватися.
• Я починаю жити у світі мрій і бажань.
• Я дивлюся на свої проблеми як на нерозв’язні.
• Я прагну до щастя, але не знаю, що це таке.
• Я уникаю розваг, веселощів.
• Я занадто часто займаюся самоаналізом і відчуваю потім тривогу та дратівливість.
• Мене дратують друзі та сім’я.
• У мене з’являються періоди тривоги, розгубленості.
• Втрата орієнтації в оточуючій дійсності.
• Відчуття нерозуміння того, що відбувається з тобою або з іншими людьми.
• Я легко стаю злим.
• Я починаю звинувачувати людей, місця, речі, умови у своїх бідах.
• Я починаю сумніватися у своїй хворобі.
• Я їм нерегулярно: недоїдаю або переїдаю.
• У мене з’являються періоди апатії та байдужості.
• Я сплю нерегулярно: недосипаю або сплю занадто багато.
• Я перестаю виконувати свої щоденні обов’язки.
• У мене з’являються періоди глибокої депресії.
• Я починаю пропускати активності.
• У мене з’являється ставлення типу: “Мене це не хвилює”.
• Я займаюся накопиченням грошей.
• Я відкрито відмовляюся від допомоги.
• У мене з’являються різні болі.
• Я переконую себе в тому, що алкоголь (наркотики) не зроблять моє життя гіршим, ніж воно є.
• Я відчуваю себе безсилим і безпорадним.
• Мені стає себе шкода.
• У мене з’являються фантазії про спільне вживання, випивку.
• Я починаю свідомо брехати.
• Я починаю вживати аспірин та інші ліки без призначення лікаря.
• Я повністю втрачаю віру в себе.
• У мене з’являються багато сумнівів, про які я не говорю.
• Я пригнічений самотністю, утриманням, злістю та ворожістю.
• Я відвідую місця та “друзів”, де вживають алкоголь (наркотики).
• Я переконую себе, що я повністю вилікувався.
• У моєму житті відбуваються великі зміни.
• Я замінюю алкоголь наркотиками і навпаки.
• Я починаю контрольовано вживати алкоголь (наркотики).
• Я втрачаю контроль.
• Виникаючі самі по собі короткі прояви ПАС. Незважаючи на те, що не вживав, відчуваєш себе як на наступний день після пиятики або великої дози (слабкість, в’ялість, потливість, серцебиття).
• Смак або запах наркотика, що з’являється зненацька.
• Алкогольні, наркотичні сни.
• Труднощі при засипанні, безсоння.
• Втрата апетиту або постійне відчуття голоду, надмірна спрага.
• Перевтома, відчуття слабкості.
• Головні та інші болі про причини яких я не знаю або які не лікую.
• Постійне відчуття напруження та дратівливості.
• Наростання відчуття злості без видимої причини. Труднощі у її розпізнаванні.
• Коливання настрою від ейфорії до невиразної печалі та тривоги.
• Підвищена тривога та незрозумілий страх.
• Відчуття сірості та монотонності тверезого життя.
• Нудьга.
• Відчуття нерозуміння того, що відбувається (“Після того, як я перестав вживати, світ став ворожим та незрозумілим”).
• Невдоволення життям (“З того часу, як я не вживаю, мені вже нічого не подобається. Не варто так жити”).
• Відчуття безсилля та безпорадності. (“Я залежний від наркотиків/алкоголю, і з цим вже нічого не зробиш”).
• Скарги, жаль до себе. (“Я нещасний, мене ніхто не розуміє, ніхто не цінує того, що я не вживаю).
• Фантазування, думки про бажане. Втеча від реального життя.
• Перевтома від роботи.
• Порушення конструктивного планування власних дій. (“Мені нічого не вдається довести до кінця. У мене все розсипається”).
• Зневага звичайними побутовими діями.
• Самотність.
• Повернення до такого способу життя, який раніше завжди призводив до вживання. (У кожного своє).
• Посилення конфліктів з оточуючими.
• Необґрунтовані претензії до оточуючих.
• Збільшення контактів з людьми, які не знають, що ти хімічно залежний і лікуєшся.
• Відмова від допомоги інших людей (“Я сам справлюсь”).
• Приділяєш час і увагу іншим, а не собі. (“У нього багато проблем, я повинен стежити, щоб він все правильно робив”).
• Посилення підозрілості та недовіри, особливо до терапевта (консультанта) програми та тих, хто допомагає лікуванню.
• Повернення заперечення власної хвороби (“А може я можу випити пару келихів?”).
• Заперечення проблем. (“Все чудово складається, я можу себе нагородити, вживши”).
• Переконую себе про незмінність бажання не вживати. (“Я на 100% впевнений, що ніколи більше не вживатиму”).
• Спротив і захист перед подальшою роботою над своєю тверезістю за програмою. (“Я не вживаю, і тому подальше лікування мені не потрібно”).
• Я пропускаю заняття в Центрі з різних причин.
• Я роблю активності в Центрі ті, які мені потрібні і ті, які ні.
• Роздуми, мрії про те, як було б добре посидіти разом з друзями, випити..
• Часті, іноді нав’язливі думки про наркотики/алкоголь.
• Відвідування місць, де зазвичай вживали наркотики/алкоголь.
• Пошук фізичного контакту зі спиртним/наркотиками. (“Хоч у руках потримати таку гарну пляшку…”).
• Частіше відвідування заходів, де вживають. Покупка алкоголю “на всякий випадок”.
• Привабливі спогади з часів, коли пив/вживав наркотики.
• Хвастощі: дозування, стаж вживання, перелік ПАР.
• Повернення до спілкування з колишніми друзями по вживанню.
• Почуття сорому через те, що не можеш випити в компанії друзів. (“Через це відчуваю себе неповноцінним, не таким як усі”).
• Пошук прикладів того, що лікування безглузде.
• Суїцидальні думки або фантазії про те, як помреш або будеш тяжко хворіти.
• Труднощі з розпізнаванням власних почуттів та емоцій.
• Емоційне застрягання: ситуація давно закінчилася, а я все ще переживаю її.

Усвідомлення симптомів зриву та розуміння їхнього значення є ключовими елементами у процесі одужання від залежності. Виявлення попереджувальних знаків дозволяє рано реагувати та запобігати поверненню до вживання. Розробка ефективних стратегій впорядкування, залучення мережі підтримки, включаючи друзів, сім’ю та професійних консультантів, та внутрішня мотивація є вирішальними для підтримки тверезості. Важливо також вести самоусвідомлене життя, розвивати особистісне зростання та вчитися на власних помилках, щоб міцніше стояти на шляху одужання. Кожен може знайти в собі силу подолати залежність, використовуючи уроки минулого та підтримку навколишнього середовища.